Меню
Хатня
- - - - - - -
:: Новини і статті
Політика
Суспільство
Культура
Маzепа-Фест
Освіта
Мова
Історія
Релігія
Історія Просвіти
Молода Просвіта
Незабутні
Рахівник
Авторизація





Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація
До булави треба голови
Кому до снаги повернути нашу історичну пам'ять, розбудити духовність, відстояти загальнолюдські й національні цінності
Детальніше...
 
Перший день 2009–го на Прикарпатті пройшов під знаком столітнього ювілею Степана Бандери
Осоромилися ті провидці, котрі передрікали занепад інтересу прикарпатців, розчарованих сучасною політикою і політиками, до постаті, як дехто висловлювався, «неактуального» в нинішніх українських реаліях Степана Бандери. Тим паче, мовляв, що урочистості на його честь мали відбутися після новорічної «шампанізованої» ночі. Та песимістичні прогнози спростували щонайменше десять тисяч іванофранківців, котрі 1 січня зібралися на Європейській площі, аби особисто засвідчити повагу до Головного провідника ОУН і взяти участь у освяченні щойно збудованих пам’ятника Степанові Бандері й Меморіального музею учасникам визвольних змагань. Охочих побувати на урочистостях було значно більше, ніж змогло добратися до меморіального комплексу, розташованого на околицях обласного центру. За недогляду місцевої влади чи інших дивних обставин, на маршрути вийшло зовсім обмаль мікроавтобусів, відтак їх на зупинках не дочекалися сотні іванофранківців, котрі бажали вклонитися Бандері. Утім ані ця транспортна оказія, ані мороз із вітром не зіпсували піднесеної атмосфери справжнього національно–патріотичного свята.
Детальніше...
 
Вітання з Новим роком та Різдвом Христовим!
Детальніше...
 
Померла наймолодша сестра Провідника ОУН — Оксана
Україну один за одним залишають її герої, свідки великої епохи національно–визвольних змагань. У ніч із вівторка на середу цього тижня відійшла до кращого світу Оксана Бандера, наймолодша із сестер провідника ОУН Степана Бандери. Усі Бандери були особистостями такими сильними, а їхні життєві шляхи були такі тяжкі й непересічні. Пані Оксана відбула 48 років заслання, таборів, каторги, набагато більше за багатьох українських дисидентів, маючи в серці найпершу цінність — свою родину. Вона і не ховалася в тіні свого визначного брата Степана Бандери, і не намагалася зробити якихось дивідендів зі свого прізвища чи «каторжного стажу». Усі ці півстоліття на чужині вона мріяла повернутися додому. Її мрія здійснилася, пані Оксана прожила старість на Батьківщині, і сьогодні виконають її останню волю: Оксану Бандеру поховають на цвинтарі у рідному селі Старий Угринів, біля сестер.
Детальніше...
 
Важливі для державності річниці широка громадськість майже не помітила
2008 рік виявився багатим на значні річниці українського державницького поступу. З них на державному рівні відзначали тільки 90–річчя бою під Крутами. Насиченість на різноманітні події та заходи сучасного життя не завжди дає нагоди пригадати ключові моменти з недавнього історичного минулого. Та все ж наприкінці року гляньмо вдячним оком на події з ХХ століття, які цього року мали «круглі дати».
Детальніше...
 
Просвіті – 140!
8 грудня 1868 року у Львові відбувся установчий збір «Просвіти». Програма Товариства була коротко сформульована у виступі студента Андрія Січинського: «Кожний нарід, що хоче добитися самостійности, мусить передусім дбати про те, щоби нижчі верстви суспільности, народні маси піднеслися до тої степени просвіти, щоб ця народна маса почула себе членом народнього організму, відчула своє горожанське й національне достоїнство й узнала потребу існування нації як окремішньої народної індивідуальности; бо ніхто інший, а маса народу є підставою усього».
У Києві і Полтаві відбулися урочистості з нагоди 140-річчя цієї події. В Українському Домі проведено ювілейну наукову конференцію.
Вітаємо всіх самовідданих трудівників на ниві просвіти українського народу з цією датою, особливо тих, хто разом з Миколою Кульчинським у лютому 1988 року відновив «Просвіту» на Полтавщині, заснувавши клуб «Рідне слово»!


Детальніше...
 
Про великих синів нації, убитих комуністичним дияволом
П’ятий том серії книг ”Реабілітовані історією” презентували у приміщенні обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського. „Видання є результатом виконаного обов’язку перед пам’яттю невинно убієнних комуністичною владою людей, – промовив заступник голови – керівник апарату облдержадміністрації Сергій Соловей. – На його сторінках розповідається про уродженців та мешканців Полтавщини, які зазнали незаконних репресій у роки тоталітаризму. Серед них – Володимир Грінченко, Михайло Драй-Хмара, Микола Зеров, Микола Міхновський, Кирило Осьмак, Симон Петлюра, Володимир Шемет.”
Детальніше...
 
Пам'ятаємо. Сумуємо. Застерігаємо
Волелюбність козацької України відома всьому світові. Шишаччина – козацький край, звеличений звитяжною працею земляків, які зі зброєю у руках боронили свою землю, оспівану М.В. Гоголем та О.П. Довженком. На знак пам'яті про подвиг героїв стоять обеліски і в Яреськах.
Детальніше...
 
Віктор Ющенко: Для виходу з кризи Україні потрібен відчайдушний Прем’єр
За словами Президента, фінансові негаразди спричинила політика популізму, але падіння гривні скоро зупиниться

Леся ШОВКУН  
Всюдисуща криза, про яку тільки й розмов на телебаченні, у пресі й громадському транспорті, нагадує міфічну химеру — чудовисько з головою лева, тілом кози і хвостом дракона. Усі її бояться й ніяк не можуть приборкати. Тому, мабуть, цілком природно, що спілкування Президента з журналістами газет «Україна молода», «День» та «Факти» на тему політичної й економічної кризи відбувалася в Будинку з химерами. Віктор Ющенко висловив своє бачення боротьби з почварою–кризою та її персоніфікаціями.
Детальніше...
 
Ми мали дати «Нашій Україні» 300 голосів у парламенті
Чому наша історія нас нічому не вчить

Ми часто нарікаємо на владу, а я запитую себе: а хто її обирав? Чомусь ми не нарікаємо самі на себе. Навіть сьогодні ми все ще не діємо як нація, еволюція до «людей українських» іде дуже мляво, бо залишаємося «людьми радянськими». Ми й самі не знає¬мо, чого хочемо. Я ніколи не був песимістом, але все частіше й частіше схиляюся до думки Тараса Шевченка:
Погибнеш, згинеш, Україно,
Не стане знаку на землі.
Сама розіпнешся. Во злобі
Сини твої тебе уб'ють.


Детальніше...
 
Чому в Президента України так багато ворогів
У різних країнах Перша особа має різне значення. Наприклад, слово Англія говорить світові так багато, що ім’я і характер Першої особи додає небагато. А про Кубу десятиліттями говорили як про Фіделя Кастро. 

Про Україну світ знає мало. Після Першої світової війни то було якесь політичне новоутворення як результат падіння Російської імперії. У совєтській інформації це був великий сільськогосподарський і промисловий район зі старанно прихованою історією. Яким би не був яскравим український спалах після розпаду СРСР, для світу то — «парад суверенітетів», за іронічною формулою російських ЗМІ. 

Найяскравіше засвітилася Україна 2004 року. То була світова слава України, засвідчена в телевізійних екранах. Дві постаті визначали обличчя Майдану. Драматична постать напівотруєного переможця президентських виборів Віктора Ющенка і чарівна окраса трибуни Майдану — Юлія Тимошенко.

Детальніше...
 
СТУСОВЕ КОЛО
19 листопада в рік сімдесятиріччя Василя Стуса, в 19-ту річницю його перепоховання на Байковому кладовищі в Києві, в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка завершився літературно-музичний проект “Стусове коло”, створений “колом людей, які пройшли свій шлях до Стуса й об’єдналися”.
Дмитро Стус, актор Роман Семисал, сестри Леся і Галя Тельнюк, режисер Сергій Проскурня за підтримки музею Василя Стуса у Горлівці, Донецької бібліотеки імені Крупської, Благодійного фонду “Україна Інкоґніта”, Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, за сприяння Донецької облдержадміністрації створили дійство, до якого залучали донеччан і луганців, а листопадового вечора залишили коло відкритим для тих киян, які прийшли до “Стусового кола”.

Любов ГОЛОТА "Слово Просвіти"

Детальніше...
 
НАРОД МІЙ ЗАВЖДИ БУДЕ!
На прикладі інших націй бачимо, як глибоко трагічні події минулого можуть консолідувати націю в ім’я майбутнього. Чинний Президент України робить усе можливе, щоб однією з граней консолідації українців світу стала пам’ять про Голодомор та мільйони жертв одного з найбільших цивілізаційних злочинів ХХ сторіччя. Те, що росіяни, починаючи з перших осіб держави, намагаються применшити розміри катастрофи та знайти “вигідну” для себе її природу, нині мало кого дивує. Правда, цей факт більше здивування викликає в Європі, ніж у самій Україні.
Детальніше...
 
Тетяна Таїрова–Яковлєва: Головним «авторитетом» для мене залишається документ, факт

Чому відома російська дослідниця української історії не називає зрадниками ні Івана Мазепу, ні інших гетьманів, які «не подобаються» Москві?

Останнім часом доктор історичних наук, професор Санкт–Петербурзького університету Тетяна Таїрова–Яковлєва приїздила в Україну два місяці поспіль — у вересні й жовтні. Обидва рази — для участі у міжнародних науково–практичних конференціях. Спочатку в тій, яка відбувалась у Полтаві з нагоди 350–річчя Гадяцької угоди про створення триєдиної держави у складі Великого Князівства Руського, тобто Гетьманщини–України, Королівства Польського і Великого Князівства Литовського. А потім — на столичний етап наукового форуму, присвяченого постаті видатного українського гетьмана Івана Мазепи. 

Життєпис останнього став своєрідною візитівкою Тетяни Геннадіївни не лише в науковому світі. Своєю книгою «Мазепа», виданою минулого року московським видавництвом «Молодая гвардия» у серії «Жизнь замечательных людей», ця тендітна жінка з чарівною посмішкою зробила справжню «революцію» в російській історіографії. Бо ж адресоване масовому читачеві науково–популярне видання насправді важить більше, ніж численні наукові «многопуддя». Хоча б тому, що у підмурівок біографічного представлення Івана Мазепи російському читачеві кладе реальні факти, документи (частину з них узагалі використано вперше), а не псевдонаукові, власне, ідеологічні догмати трьохсотлітньої «витримки». Й саме завдяки цьому розвінчує практично всі головні «страшилки» та міфи про «знакового» гетьмана. 

Водночас іще тільки небагатьом фахівцям–історикам відомо про те, що Тетяна Таїрова–Яковлєва набагато більше, ніж про самого Івана Мазепу, написала про добу Гетьманщини, власне, про той період нашої історії, який багато в чому визначав і, певно, таки продовжує визначати і українські перемоги, і українські поразки. Власне, вся її наукова діяльність присвячена дослідженню саме цієї тематики. Тож і розмова власкора «України молодої» з пані Тетяною у Полтаві почалася зі з’ясування першовитоків її зацікавленості нашою минувшиною.

Детальніше...
 
Міст дружби Сонячна Долина – Полтава
У рамках урядової програми «Обдаровані діти України» та участі в програмі «Міст національної єдності України: Схід і Захід єдині» 25 жовтня, вже вдруге, до Полтави завітали юні таланти з Малої академії літератури і журналістики, володарі гран-прі Міжнародного фестивалю «Рекітське сузір’я-2008», юні поети та прозаїки із Сонячнодолинскьої загальноосвітньої школи Судацького району Автономної Республіки Крим.
Детальніше...
 
Спогади Степаниди Сергіївни Пікуль (1911 року народження)
«Мерли усі підряд – і старі, і діти.
Сім'ї вимирали всі...
Бицюк дітей своїх порізав і поїв...»



Детальніше...
 
Спогади п. Марії Парфентіївни Ситникової (Торубари)
«… Василь останнім помер… Кинули його у погріб.
Так він усю зимочку стояв… Отут по сусідству
сидить хлопець… в спориші пасеться, як худоба»


Детальніше...
 
Скривджене покоління
Вважаю вкрай потрібним розповісти читачам документально засвідчену історію про Голодомор та політичні репресії, які відбулися в селі Пироги Глобинського району Полтавської області. 
Детальніше...
 
Відомий мислитель Євген Сверстюк — про наші національні цінності
Гідність — таке просте слово, а за ним стоїть така складна світобудова. Обстоювати свою гідність, зберігати гідність, дотриматися гідності, відповісти з гідністю... Гідність — цнота самозахисна і тиха. На неї наступає нечестива сила, яка може — ображати гідність, зневажати гідність, не рахуватися з гідністю...

Але є брак чи відсутність гідності, і то вже найгірше. Про таких прислів’я: «Йому у вічі плюють, а він каже, що то дощ...» То тема для цілого соціально–психологічного трактату. У цьому трактаті не слід забувати про міру людини не лише від ніг до голови, а й від голови до неба. Людина гідна свого Бога, а то вже цінність нерозмінна.

 

Детальніше...
 
Голгофа Батурина

300–ті роковини від дня загибелі понад п’ятнадцяти тисяч мешканців непокірної гетьманської столиці

Батурин — столиця Гетьманщини за Івана Самойловича, Дем’яна Многогрішного, Івана Мазепи й Кирила Розумовського — став символом протесту проти царського ярма на шиї української свободи. 2 листопада (всі дати подаємо за старим стилем) 1708 року за спробу стати державно незалежним Батурин прийняв свій страшний хрест і був перетворений на велику могилу, в якій від рук московських карателів полягло щонайменше 15 тисяч дітей, жінок, старих людей та вояків. І царизм, і радянська влада наклали суворе табу на спогади про події в Батурині та вшанування пам’яті загиблих. Будьякі дослідження, пов’язані з іменем Івана Мазепи та з Батурином, були неможливі. На три століття гетьманська столиця канула у небуття. Колись квітуча, пишна, повна соборів і церков, палаців та інших прекрасних будівель, (мала 30 млинів) гетьманська столиця була перетворена на непоказне селище...

Детальніше...
 
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Кінець >>

Всього 121 - 140 з 216
Розробка
репетиційна база торба
Хто Online
Зараз на сайті: 1 гість
Календар
 July 2009 
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031   
Популярне
Останні новини
Free design by [ Anch ] Gorsk.net Studio
t