Меню
Хатня
- - - - - - -
:: Новини і статті
Політика
Суспільство
Культура
Маzепа-Фест
Освіта
Мова
Історія
Релігія
Історія Просвіти
Молода Просвіта
Незабутні
Рахівник
Пам'ятаємо. Сумуємо. Застерігаємо PDF Надрукувати
Волелюбність козацької України відома всьому світові. Шишаччина – козацький край, звеличений звитяжною працею земляків, які зі зброєю у руках боронили свою землю, оспівану М.В. Гоголем та О.П. Довженком. На знак пам'яті про подвиг героїв стоять обеліски і в Яреськах. Громада села Яреськи на сході біля пам'ятного знаку Козацької слави 8 квітня 2008 року прийняла рішення про збір коштів на спорудження пам'ятника жертвам Голодомору 1932-33 років. Була сформована ініціативна група із 11 осіб. У роботі ми мали підтримку районної газети «Сільське життя», церкви, райдержадміністрації. У газеті було опубліковано кілька статей зі зверненням ініціативної групи до громадськості Шишаччини та інформацією про роботу груп зі збору пожертв.
Працювало 8 скриньок і рахунок в Ощадбанку. Збирали кошти понад 3 місяці. Охочі мали можливість внести кошти на списки, які будуть передані в краєзнавчий музей Шишаччини.
Громадськість села із розумінням поставилась до пережитого лихоліття і внесла свої пожертви. Найкраще наповнювалась скринька Лідії Явтушенко (вулиця Гора). Поряд зі збором коштів велася роз'яснювальна робота. На жаль, доводилося чути висловлювання, що я пішов до людей з простягнутою рукою. Заперечую: я пішов до людей з простягнутими двома руками, щоб достукатися до їх сердець, пам'яті.
Улітку відбулася сесія сільської ради, і до роботи взявся й виконком сільської ради.
20 листопада 2008 року відбулося відкриття пам'ятника з молебнем за безвинно убієнних Голодомором.
Дослідницька робота зі збору інформації про Голодомор велася і раніше, як школою, так і небайдужими селянами. Років чотири тому я зробив списки осіб, що пережили лихоліття, зібрав свідчення мешканців вулиць Робітничої, Шевченка, Стороженка. Зібрані матеріали були передані на сайт ООН та в Полтавський краєзнавчий музей. А список адрес було здано до Яреськівської школи.
На цей час, завдячуючи активній діяльності нашого Президента, робота зі збору інформації про жертви Голодомору активізувалась. Наше завдання – завершити збір свідчень свідків. На жаль, вони нас залишають катастрофічно швидко, їх уже поряд з нами дуже мало.
Сподіваюся, що крім школи, нададуть допомогу небайдужі громадяни і депутатський корпус – як в зборі свідчень, так і наданні звичайної людської уваги, якої вони так потребують. 
Свідки розповідають, що Голодомор був штучний. Урожай по Україні в ті роки був хороший. «Буксири» за розпорядженням з Кремля забирали все збіжжя, залишаючи людей на неминучу смерть. Вимирали цілі села, райони, а ледь живі, виснажені, мов тіні, українці ішли від села до села в надії спасіння. Але все було марно – скрізь смерть, смерть. Люди йшли по даній Богом благодатній землі, землі, яку вони любили понад життя, падали і помирали. Ішли, роблячи останні кроки до безодні – у вічність... до спільної могили, без хрестів і поминальної молитви. Оплакувати їх не було кому. А вони так хотіли жити…
Сьогодні перед їх пам’яттю ми, їхні діти, внуки, правнуки, обіцяємо, що будемо гідно нести естафету життя, не допустимо голокостів, геноцидів. Ніколи не зав’яне наша пам'ять і квіти біля їхніх обелісків.

За дорученням ініціативної групи с. Яреськи
Іван ЯКОВЕНКО


 
< Попередня   Наступна >
Free design by [ Anch ] Gorsk.net Studio
t