Меню
Хатня
- - - - - - -
:: Новини і статті
Політика
Суспільство
Культура
Маzепа-Фест
Освіта
Мова
Історія
Релігія
Історія Просвіти
Молода Просвіта
Незабутні
Рахівник
СТУСОВЕ КОЛО PDF Надрукувати
19 листопада в рік сімдесятиріччя Василя Стуса, в 19-ту річницю його перепоховання на Байковому кладовищі в Києві, в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка завершився літературно-музичний проект “Стусове коло”, створений “колом людей, які пройшли свій шлях до Стуса й об’єдналися”.
Дмитро Стус, актор Роман Семисал, сестри Леся і Галя Тельнюк, режисер Сергій Проскурня за підтримки музею Василя Стуса у Горлівці, Донецької бібліотеки імені Крупської, Благодійного фонду “Україна Інкоґніта”, Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, за сприяння Донецької облдержадміністрації створили дійство, до якого залучали донеччан і луганців, а листопадового вечора залишили коло відкритим для тих киян, які прийшли до “Стусового кола”.

Любов ГОЛОТА "Слово Просвіти"

Прийшли і… стихли. Перед Стусовим поглядом надзвичайної енергетики. Перед випробами, що впали разом із голодом на родину його батьків, і дитинством, яке не назовеш ні сонячним, ні радісним. Перед пекельними колами самоти та протистояння, високим, точки закипання металу, градусом ненависті Поета і — ніжністю любові, від якої оплавлюється від сліз серце. Перед поезіями, читаними не раз, і все-таки — незбагненними, не розгаданими до дна, і тепер у їхній глибині переливаються сріблами голоси Лесі й Галі Тельнюк та з давніх фотографій зорять очі двох жінок — Матері й Дружини.
І все те пронизане голосом і словами сина Дмитра, що не сфальшивив у жодній інтонації, ведучи ще й своїм колом — від дитячого болю і нерозуміння, жаху і гніву, доростаючи не лише до батькового віку, а й до батькового зросту (Дай Боже!) і залишаючись самим собою…
Ні, не оцінюючі судження, а глибокі, спонтанні й дійсні чуття перейняли всіх, кого доля того вечора привела у Стусове коло — без лапок, без театрального втілення. Наче саме життя підштовхнуло в плечі й сказало і званим, і обраним: питайте в себе, чи здатні відчути ваготу життєвого хреста Поета, який затявся: “Або світ прийме мене таким, як я є, як мене народила мати, або вб’є, знищить мене. Але я не поступлюся!”
Погляд надзвичайної сили і чистоти. Вірші, як леза ножів і лебедині пера. Слова, що народжуються наново і повертають собі першородство. Відбитки пальців (одного бракує) і наростаюче (в уяві) валування сторожових псів. Труни, які гойдає на плечах людський потік, і ось він, твій власний протест, гнів, розпач, жаль, любов…
Не відпускай моє серце, Стусове коло…

 
< Попередня   Наступна >
Free design by [ Anch ] Gorsk.net Studio
t