Меню
Хатня
- - - - - - -
:: Новини і статті
Політика
Суспільство
Культура
Маzепа-Фест
Освіта
Мова
Історія
Релігія
Історія Просвіти
Молода Просвіта
Незабутні
Рахівник
І пропалений прапор серпня в'ється обрієм. Гуляйполе PDF Надрукувати
Дерева – з русалчиним блиском у вітах.
Чекають на місяць. Зійшлися при ватрі.
Твоїй сигареті не дасть догоріти
Тонесенький наст, що розтане до завтра...

Вертають видіння і вірші до річки.
Розмова ламка. У проталинах віщо.
Цигарка погасла – дасте запальничку?
І місяць пече – перевісите вище?



***

Розміняла днину на тугу й рими – 
Буде дріб’язок снігові-менестрелеві.
Ти смиренно приймаєш зимову схиму. 
Я ще бавлюсь ключем від твоєї келії.

Ці вуста, за листя вербове тонші...
На таких не цілунками пишуть – подихом.
Вишиваю по них довгий шлях на прощу,
Великодню вербу й напівсонні котики.


***

Назву міста багряним плющем закреслюєш.
Кілометри сезонного прикордоння
У наплічнику. Той, хто тоді був теслею,
Думав, шпичка – витяг тебе з долоні.

Запитаєш, де прихилити голову,
Чом ні даху, ні статків – дорога й тільки –
Вітер, що не говорить твоєю мовою,
Вистеляє стежку листами Рільке.

І в останніх сполохах світла денного
О порі, коли достигає терен,
Самота пахне свіжо і гостро деревом
На порозі сонячної майстерні.
 


***

святійший небіж петлюри
на свій день народження
зішле землякам рясного дощу
заяскріє зелене багаття
а рудий цуцько
широко всміхнеться мені
й обтрусить із себе
свячену воду

***

ти співатимеш а мовчазна вода
заховає голос у темну зливу
йтимеш довго до міста німих світань
під питальним поглядом вантажівок

спам'ятаєшся біля того кафе
де розмови правили вам за тишу
і до тебе зійде happyранок на хітfm
заговорить діджей словами твоїх колишніх

візьмеш кави спогадів рафінад
день за днем осяде на денці чашки
заспіваєш спокійна ледь-ледь земна
і злетиш тепер це не буде важко 

***

Сьогодні застигло – чекає вечірніх новин.
І губиться час у старому, як музика, місті.
Тривожно надворі. Десь поруч стрілецький загін
Розхитує кроком рядки незнайомої пісні…

Поволі спиняє мене ця осіння зима.
Крізь жухлу траву до землі пригортаюсь щокою.
Минає майбутнє, і поміж фортецями хмар
Сувора мелодія птахом летить наді мною.

***

У багатті потріскують віти.
Давній бій. Звукова панорама. 
Сиротою народиться ранок,
І засвітиться попіл блакиттю,
І заплаче верба – не за нами.
***

Електричка – онучка брички,
Як тачанкою, швидше буде.
Хто ми є, Садівниче? – Дички.
Терням вкрилися «добрі люди»,
З них дерева хирляві й мертві –
Нам же з пам’яті кров не стерти. 
Кониченьки вже чують волю,
І пропалений прапор серпня
В’ється обрієм. 
Гуляйполе.


***

Майже реліктовий телефон.
Пальці прозорі.
Цифри затерті.
Дзвін чи дзвінок на горі Афон:
„Людоньки добрі,
немає смерті!”
Крила об’явами: „Поможіть,
тому, хто знайде, – 
в дарунок вічність...”
Вітер був теплим. Хотілось жить...
Безкрилі янголи
дзвонять двічі.


***

Завари мені деревій.
Кажеш, пахне п’янкою волею?
Ніздрі ширшають, наче в оленя,
Тільки запах достоту твій.

А тепер ти мене навчи
Цілуватись на ескалаторі.
…Сніг іде у хмарині латаній 
Без поважних на те причин.

У книгарні чужу теплінь
Погортаємо і помріємо...
За фіранками – серце Києва,
А в кінцівках – приємна лінь.
Тетяна Алєксандрова

 
Free design by [ Anch ] Gorsk.net Studio
t