Дужі акорди українського духу

Лип 23, 2010 | Posted by | Filed under Маzепа-фест

Допоки любителі української музики збиралися йти на Мазепа-фест, поблизу кафе-бару Villa Крокодила відбувалося весілля за стародавніми українськими канонами. Цей перфоменс організувала «Газета по-українськи» під гаслом «Весілля по-українськи у кожен дім». На майданчику зібралися як справжні наречені, так і перевдягнений чоловік. Назвався він Олександрою, проте ведучий назвав його таки Олександром. Наймолодшою нареченою була дівчинка Лада, їй тільки сім років. Була й наречена від організаторів – Ярослава. Після того, як публіка познайомилася з дівчатами, народний ансамбль «Берегиня» показав, як треба справді по-українському відзначати цей воістину щасливий день. Завершилася феєрія краси і молодості конкурсами – на найкращу наречену та найкращу пару, яка станцювала вальс.

Будьте ж ви досконалі, як досконалі дерева,

непогрішні пребудьте, немов вода,

чистими будьте, мов світло вишневе –

будьте ж ви досконалі, як під вінцем молода!

                                      (Іван СОКУЛЬСЬКИЙ)



«Мазепа-Фест»: трохи історії
«Коли я ще був головою Народного Руху України, – говорить народний депутат Микола Кульчинський, – то ініціював заходи, які несли правду про Полтавську трагедію, про той час, коли Україна зазнала поразки у Полтавській битві, після якої гетьманська держава перестала існувати як така. Власне, це була катастрофа, тому що Московія, на той час дика азіатська держава, почала одразу вводити свої порядки: неуцтво, жорстокість і насильство. Антилюдські цінності вони вогнем і мечем запроваджували в Україні. Для нас, патріотів, Полтавський бій – це незагойна рана на тілі нашого народу. Щороку ми відзначали сумну дату протестними акціями: чи то ланцюгом пам’яті «Від ката Петра до ката Сталіна» (багато людей нас підтримували не тільки з Полтави, а й з усієї України), чи то встановленням хреста загиблим козакам. Після знаменної зустрічі з Сергієм Архипчуком (а ми знайомі з ним ще з Дніпропетровська, де він був головним режисером Драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка) народилася ідея відзначати цей день фестивалем. Так було започатковано «Мазепа-фест» (початок фестивалю припадає на 2003 рік. За весь час незмінним огранізатором залишається Полтавське обласне об’єднання Всеукраїнського товариства ім. Т.Г.Шевченка «Просвіта» і його очільник Микола Кульчинський – прим. автора). Це була спільна ідея, яка нині досягла апогею. Спочатку це був рок-фестиваль, спрямований на молодих людей, щоб у світосприйнятті останніх зруйнувати всі колоніальні міфи, які були насаджені Росією, і прищепити добре ставлення до гетьмана Івана Мазепи. Згодом рок-фестиваль став фестивалем мистецтв. «Мазепа-Фест» тривав три, потім чотири дні. Два з них – рок музика, інші присвячені театру, кіно, кобзарському мистецтву й народній пісні».
 
Шабаш на горі, або Архе
Кожна нація має право на самоідентифікацію, на свою історію і культуру, тож не дивно, що після кількавікової ізоляції України від її ж духовного надбання молодь зважується на бунт. Власне, рок ще в часи СРСР був єдино можливим для неї варіантом продемонструвати незгоду з існуючим ладом. Український рок, окрім нонконформістського протесту, ніс і несе ще одну дуже важливу складову – націєтворчу. На «Мазепа-фест» збираються  патріоти України, а відтак – і будівники її майбутнього.
Відкрив цьогорічний фестиваль молодий гурт із Києва – Vivienne Mort. Свій стиль вони називають музичним сюрреалізмом. Завжди важко виступати на початку, пр
оте цей гурт з гідністю подолав
усі перепони і зарядив народ позитивним настроєм. Змінили їх Unaby – музична група, сформована у 2005 році у Запоріжжі. Вони не новачки на рок-сцені, їх було приємно слухати, як музику, так і слова пісень. З якихось причин гурт Smile не зміг приїхати, тож його замінив Pipl Plant із Чернігова. Вони у своїх виступах використовують традиційні рокерські елементи, на кшталт розбивання гітари, ламання мікрофону. Однак у Полтаві вони цього не демонстрували, хоча намагання були.
Далі виступала полтавська Рекоста, соліст якої дуже схожий на козака, тому вони органічно вклинилися у формат фесту, та й пісні були виконані на доволі високому рівні. Психотрон із Кременчука, Frosted із Києва, Гра в темну з Миколаєва та Kids Room 402 із Полтави ударили справжній рок на «Мазепа-фесті», запалили публіку. Відзначилася ще одна група з Києва – Sюr Band, які почали свій виступ екстравагантно та, власне, так його і закінчили. Їх покликали на біс, тож вони замість трьох зіграли чотири пісні.
Форс-мажор стався з групою «Мій батько п’є» із Рівного: у них бас-гітарист зламав ногу, через що їх замінили.  Тому на сцену вийшла група TheLen(ь) (читається як Зелень). Музиканти працюють у стилі молодіжного фольк-року.  У їхньому репертуарі переважають власні обробки українських народних пісень. Гурт Манія із Полтави завів усіх і викликав непідробні почуття радості.
Допоки тривав саунд-чек наступної групи, на сцену вийшов Микола Кульчинський, директор і головний організатор «Мазепа-фесту». «Хочу подякувати людині, котру глибоко поважаю, а саме Вікторові Андрійовичу Ющенку, який на 95% проспонсорував це свято. Коли я йому зателефонував, – розповідав пан Микола, – Віктор Андрійович спитав єдине – скільки потрібно. Я відповів, і наступного дня гроші вже були на рахунку. Також хочу вручити подарунки для справжніх патріотів. Ось футболка для хлопця у вишиванці, а друга – солістці гурту Vivienne Mort, через те, що вони виступали першими, а це дуже важкий тягар».
Після цього почав грати гурт «Ґорґішелі» зі Львова. Вони подолали шістнадцятигодинну подорож Україною, щоб подарувати людям ковток свіжого повітря. «Ґорґішелі» – один із найцікавіших проектів в українській музиці за останній час (гурт сформовано у 2003 році). Ідейними натхненниками його є дві сестри-грузинки Тамара й Етері, котрі народилися і живуть у Львові й співають українською і грузинською мовами. У своїй музиці об’єднують елементи арт-року, грузинського й українського фольку в сучасній обробці. Ґорґішелі довели до екстазу вибагливу публіку, якої на той час зібралося багато.
Наступною з хед-лайнерів була Марічка Бурмака. Її пісні вперше широко зазвучали після фестивалю «Червона рута» у 1989 році, а в період становлення Української Держави нового часу допомогли сформувати український контекст у різнобарвній палітрі світової музики. Публіка щедро вітала Марічку оплесками, а вона віддячила слухачам, заспівавши відомі хіти «Ми йдемо», «Пробач» та інші. І за звеличення української душі отримала від Миколи Кульчинського коровай.
Завершував перший день фестивалю гурт, який був сформований у Полтаві в 2005 році, а вже через рік переїхав до Києва – O.Torvald. На той час барви відчуттів фестерів виблискували різними кольорами, проте таких відтінків, які запропонував цей гурт, ще не було.
 
Мистецький бенкет
Після того, як Батько Мазепа благословив другий день фесту, на сцену вийшла група Дека Данс із Сум. І, як зазначив ведучий Сергій Архипчук, початок їм удався. Тож вони задали тон усьому фестивалю, причому на достатньо високому рівні.
Усіх спалила нетерплячка, допоки Полтавський гурт «MAO Project» заграв. Проте очікування вартували того. Хлопці запропонували справжній брутальний хард-рок. А відтак завоювали нових фанатів і прихильників.
Змінили полтавців музиканти, які представляють «Харківську музичну лігу», – гурт «Квітень». Вони присвятили пісню усім дівчатам, які зібралися на фесті, а також зіграли кілька інших композицій для любителів українського. Загалом враження від них могло затьмарити будь-який київський хмарочос.
Потішив глядачів гумористичним стилем гурт «Вперше чую», або просто «V4». Учасники – досвідчені журналісти, можливо, тому вони знаються на гарному та позитивному настрої, адже без нього будь-яка музика буде «несмачною». Власне, вони і зарядили публіку позитивом, якого вистачить принаймні на тиждень. Після «V4» на сцену вийшла полтавська група «Great crunch», котра теж потішила своїх фанатів якісною музикою.
Родзинкою дня став виступ поета і видавця з Києва Сергія Пантюка, який зачитав кілька віршів на гострі, актуальні у нинішніх умовах теми: вибору месії українського народу, а не сурогату, який нам дістався. Молодь захоплено зустріла українську поезію, тож пан Сергій виходив кілька разів і щоразу зривав шквал оплесків. А це багато про що говорить…
Після Сергія на сцену вийшла група «ILLARIA» з Києва, котра, як сказав Архипчук, виступала в опері нацменшин. І справді, гурт зачаровує оперним співом, поєднаним із роком, що створює квінтесенцію земного і духовного.
Також вони присвятили пісню усім загиблим людям і патріотам рідної землі, яка має назву «Небо». Після них напівпісні-напівнашіптування виконав гурт із Харкова «Dream West» – завівши усіх дівчат, на яких, власне, і розраховували. Та «шептунів» облили оплесками, як не дивно, не тільки прекрасна половина людства, а й хлопці. Услід за ними на сцену вийшла група з Києва «Росава», яка зачарувала не тільки публіку, а й режисера, тому вони виконали сім пісень. Проте ніхто про це не пожалкував.
Наступним був гурт із Вінниці «Rapira». Вони ризикнули й виконали пісню англійською мовою, за що отримали догану від режисера. Вони найбільше від усіх витримали труднощів. Тому що на початку виступу в гітариста луснула струна, проте гурт професіонально викрутився із цієї ситуації. І мав вигляд героїв не тільки в очах публіки, а й досвідчених музикантів.
Після них вийшов гурт із Луцька «ФІОЛЕТ», який одразу заполонив шматочок, а у багатьох ціле серце. Тому їх заслужено викликали на біс. «Ревенко-Бенд» – гурт із Києва – тільки нещодавно почав співати рок, але команда виконала цікаві композиції, які б задовольнили будь-якого критика. А тому в майбутньому вони складуть конкуренцію корифеям рок-сцени і впишуть свої імена у пантеон співаків.
Ну і, власне, за усталеною традицією, наостанок залишилися тільки хед-лайнери. Першим із них на сцену вийшов гурт «НеДіля» з Києва, що його створив у 2004 році Едуард Приступа, відомий під псевдонімом Діля. Стиль їхньої музики – поп-рок. До речі, Михайло Баньковський зіграв соло, тримаючи гітару за спиною.
Допоки наступний гурт збирався з думками на сцену, вийшов Микола Кульчинський, подякував незмінному режисерові фестивалю Сергієві Архипчуку і вручив йому коровай.
Пан Микола вручив коровай і дуетові «Сестри Тельнюк» (Київ), яких у Полтаві добре знають і люблять, зокрема, і завдяки недавньому концертові, організованому Полтавською «Просвітою».
Завершив фестиваль під залпи феєрверку гурт «Мотор’ролла» із Хмельницького, перший виступ яких припадає на 1994 рік. Назва «Мотор’ролла» є скороченням від слів «мотоцикл» і «рок-н-ролл». Вони презентували нову пі

Tags:
No comments yet.
You must be logged in to post a comment.