Пилип Іллєнко: «Національний кінематограф – це дзеркало свідомості нації, яке має сенс, коли у нього хтось дивиться»

В рамках Всеукраїнського фестивалю мистецтв «Мазепа-фест» у  Полтаві пройшли Дні українського кіно

Відкриття фестивалю розпочалося з Днів українського кіно, які проходили у приміщенні ОЦЕВУМу 9 та 10 вересня. Режисер Михайло Іллєнко разом зі своїми учнями Мариною Вродою, Юлією Гоголь, Дмитром Сухолитким-Собчуком та сином Юрія Іллєнка Пилипом привезли до Полтави один художній та 30 короткометражних фільмів. Тож полтавці та гості міста із задоволенням їх переглядали, знайомилися та спілкувалися з українськими режисерами.

Приємно зазначити, що це абсолютно не самовпевнені, не зарозумілі, скромні люди, хоча мають нагороди й світове визнання. Але з блиском в очах і невимовним бажанням піднімати український кінематограф, що став на коліна перед американською та російською кіноіндустрією.

– Для нас важливий кожен глядач, – наголосив у слові до полтавців Михайло Іллєнко. – Не так часто нам вдається з вами перетинатися. А така зустріч потрібна для обох сторін. Бо глядачі говорять: «Щось нам не те показують», а ми, режисери: «Якийсь не той глядач». Нам цікаві не ті «фантики», які ви щодня споглядаєте на телеекранах, не ту брехню, за яку платять гроші. Ми хочемо робити щось про вас і для вас.

Також Михайло Іллєнко розповів про кінофестиваль короткометражних фільмів «Відкрита ніч», плани щодо проведення його в наступному році одночасно по всій Україні, зокрема і в Полтаві в режимі «Скайп», а також запросив засновника та організатора фестивалю Миколу Кульчинського  стати постійним членом журі «Відкритої ночі», пошановуючи його глибоке розуміння так званого «короткого метру».

«Крос»: усе геніальне – просто

У короткометражному фільмі Марини Вроди «Крос» грають не професійні актори. Вони говорять тією мовою, якою їм зручно, і вільно виражають свої емоції. До таких фільмів український глядач не звик, а от журі на Канському кінофестивалі оцінило найвищою нагородою – «Золотою пальмовою гілкою»! Короткометражка була єдиним представником України серед 1000 претендентів у офіційній програмі 64-го Канського фестивалю.

– Мені було цікаво: як сприймуть цю картину в Україні? Уже зараз думки моїх друзів розділилися. Одні сказали: ти ж завжди знімала кіно-переживання, а тут — метафора. Хтось і похвалив, сказавши, що в «Кросі» просунулася відразу на два кроки вперед, – говорить Марина Врода в одному зі своїх інтерв’ю після перемоги.

– Фільм про нашу з вами країну. Ідея народилася з моїх власних переживань. Зі шкільного дитинства. Ця картина ставить більше запитань, ніж на них відповідає, – розповіла полтавцям Марина.

Назва фільму — «Крос». У стрічці школярі у буквальному значенні біжать крос у лісі. Спочатку головного героя – хлопчика змушують бігти, потім він біжить сам, а далі дивиться, як біжить інший. Однолітки вважають його нікчемою, і щось людське у нього всередині ламається. Цим фільмом авторка ніби ставить запитання всім нам: навіщо біжимо й куди біжимо?

«Фучжоу» – художній фільм про героя – українця

«Фучжоу» —  історико-романтична притча режисера Михайла Іллєнка, яка теж була представлена полтавському глядачеві, відзнята ще у 1993 році на кіностудії О. Довженка.

У картині бачимо придніпровські містечка й села України, узбережжя Флориди, і навіть Бермудський трикутник. Нащадка українців, які колись емігрували за океан, Ореста шаленим вітром стихій закидає в українське село. Хлопець має здатність водити за собою вітер. Більше сотні років тому, коли перша хвиля еміграції розкидала українців світами, саме вітер допомагав Оресту шукати за океаном свою наречену. Через химери людських фантазій і вчинків, пройшовши нелегкий шлях, Орест таки знаходить кохану Катерину. У фільмі є все: легка іронія, сарказм, гумор, і найголовніше – справжні почуття, адже глядача неможливо обманути.

У фільмі знімалися Богдан Ступка, Богдан Бенюк, Олексій Горбунов та інші.

– Коли з’явився фільм, – говорить Михайло Іллєнко, – критики відразу почали дивуватися, мовляв, що це за український герой, який всіх перемагає. Українець у складних життєвих ситуаціях повинен сісти під тином, заплакати, заспівати журливих пісень. З тих пір я роблю все для того, аби цей міф розвіяти.

«Чешки»: нездійснена мрія – духовне зростання

Ця стрічка молодого режисера Юлії Гоголь відзначена нагородами на кінофестивалях «Молодість» і «Відкрита ніч». Історія про маленьку дівчинку, яка мріяла стати балериною. Жили з мамою бідно. Не було коштів навіть на чешки. Тож на першу репетицію дівчинці довелося прийти у звичайних носочках. Пихата викладачка осоромила її. Тож мрія так і не здійснилася, але морально дитина зросла.

– Це маленький епізод із дитинства, коли дитина через больовий шок, ліпить із пазлів картину життя. І добре, якщо їй у цьому хтось допоможе, – пояснила глядачам Юлія Гоголь.

«Отроцтво» Дмитра Сухолиткого-Собчука

– Моя історія розказана від душі і щиро. Хоч у фільмі немає жодного слова, – говорить автор. – Це перший дотик до якогось іншого світу, який був для людини закритий.

У стрічці йдеться про юнака, якого проводжають на залізничному пероні батько і кохана дівчина на навчання. Мати ж тихо молиться вдома перед образами. Це прощання болюче й хвилююче для всіх. Для молодого хлопця цей від’їзд – квиток у раніше невідому дорогу життя. Згадаймо, як кожен із нас, покидаючи батьківський поріг, вперше їхав кудись на навчання. Доводилося розлучатися з усім, таким рідним…І звикати до нового життя.

Окрім цих короткометражних фільмів глядачі мали змогу переглянути не менш талановиті роботи студентів Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого. Особливо глядачам сподобались «Поліські образки» з циклу «Чорнобиль + 20. Це наша земля – ми тут живемо». З душею відзняті картини, правдиві, без прикрас, про нас і для нас.

Про стан кіно сьогодні і плани на майбутнє

Пилип Іллєнко, син відомого режисера Юрія Іллєнка, підсумувавши слова колег, на зустрічі з полтавським глядачем зазначив:

– Національний кінематограф – це дзеркало свідомості нації. Але, як і будь-яке дзеркало, має сенс, коли у нього хтось дивиться. Якщо глядача немає, дзеркало – лише шматок скла. Ми живемо в окупованому інформаційному просторі, який є чужим нашій нації. Як наслідок, у нашій свідомості побутують міфи, які сьогодні, на щастя, ми маємо можливість спростувати:1) українському глядачеві розповідають, що українського кіно немає; 2) українським режисерам говорять, що немає глядача, який хотів би дивитися ці фільми.

Тому найближчим часом у Полтаві режисери спільно з Полтавським обласним об’єднанням товариства «Просвіта» планують організувати перегляд фільмів Юрія Іллєнка у рамках Тижня кіно Юрія Іллєнка.

Своїми творчими планами поділився з полтавцями і Михайло Іллєнко. Зараз під його керівництвом йдуть зйомки фільму про льотчика Івана Даценка, нашого земляка родом із села Чернечий Яр, який двічі був приречений загинути, але залишився живим і … став вождем індійського племені.

Голова Полтавського обласного об’єднання товариства «Просвіта», засновник та організатор фестивалю «Мазепа-фест» Микола Кульчинський,  який радо приймав гостей, зазначив:

– У цих талановитих режисерів є бачення і розуміння світу. У їхніх короткометражних фільмах можна знайти більше відповідей і поставити запитань, ніж у повнометражних. Я впевнений, що ця молодь стане великими кінорежисерами, які здобуватимуть перемоги й у Каннах, і в Берліні, і в Голівуді.

Тетяна Назаренко.

Tags:
No comments yet.
You must be logged in to post a comment.