Просвіта

Переможці  (І місце) обласного етапу XІІ Міжнародного конкурсу з української мови  імені Петра Яцика від Полтавської області 2011-2012 н.р.

Піскунова Тетяна Олександрівна   Полтавська гімназія №31

Бардіна Катерина Юріївна    Полтавська ЗОШ І-ІІІ ст №34
читати далі…

«Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь» – перший фільм, створений в Україні без залучення закордонної кіноіндустрії. Більша частина зйомок відбувалася в Україні впродовж 2008-2010 років.
читати далі…

Як будете в церкві на 12 євангеліях, слухатимете Слово Боже про Страсті Христові, Як будуть носити Святу Плащаницю біля Церкви, -
Як співатимуть радісне “Христос Воскресе”,
Згадайте про мучеників України, Згадайте про всіх, кого розстріляли більшовики; Згадайте і про тих, хто зі зброєю в руках боронив нашу рідну землю від московських катів і своїх іуд-запроданців, – згадайте і помоліться за них!
Не за горами кари час!
Воскресне наша Україна, скине з себе
Московсько-большовицьке ярмо.
Не забувайте про мучеників і праведників наших.
Не забувайте про невинну кров
і готуйтесь до помсти над ворогами,
що не дають нам жити по людському!
Заповіт Симона Петлюри.
читати далі…

День 22 січня 1919 року ввійшов до національного календаря як велике державне свято – День Соборності України. Саме тоді на площі перед Київською Софією відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів: на велелюдному зібранні було урочисто проголошено злуку Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Виголошення соборницької ідеї стало могутнім виявом творчої енергії нації та прагнення до етнічної і територіальної єдності.
читати далі…

«Хліба і видовищ» – ця давня сентенція, сформульована ще в часи Римської імперії, актуальна дотепер. Щоправда, нині  гладіаторські бої змінилися, приміром, на телерозваги. Зазвичай, телебачення виконує розважальну функцію. Принцип простий : «Піпл хаваєт», тож майже всі телеканали підлаштовуються під загал, «опускаючись»  до рівня споживача. «Мильні опери», тупі серіали, вкрай примітивний гумор «нижче пояса», насильство і розпуста, «чорнушні» новини стали повсякденною реальністю. Власники і менеджери телестудій чітко впроваджують  цю стратегію . До того ж після нашестя януковичів неозброєним оком помітні тенденції цензури http://www.poltava.pl.ua/news/11243/ і зросійщення http://www.poltava.pl.ua/news/11243/ у сфері медіа. «Зомбоящик», – недарма  інтернет -спільнота дала саме таке влучне визначення сучасному телебаченню. Очевидно, що  в інформаційному просторі України небагато  аудіовізуальних ЗМІ, котрі б виконували місію «підтягування» телеглядача до пристойного  культурного та  інтелектуального рівня. Про таку телевізію і піде мова .
читати далі…

«Союз українок» – найпотужніша і найструктурованіша українська жіноча організація в світі. Її осередки є в Канаді, Бразилії, Австралії, США, на Далекому Сході – всюди, де проживають українці. На теренах України організація була створена у 1917 році та заборонена у 30-х в часи сталінізму. Після розпаду Радянського Союзу і відновлення незалежності почалося відродження організації. Понад десятиліття «Союз українок» очолювала поетеса-шестидесятниця, вдова В’ячеслава Чорновола Атена Пашко. Нині естафету перейняла народний депутат від «Нашої України» Лілія Григорович.
20-річчя з часу створення відзначив і Полтавський обласний осередок «Союзу українок». Днями  в обласній бібліотеці ім. Котляревського відбувся урочистий вечір. З поважним ювілеєм «союзянок» привітали представники національно-патріотичної громадськості. Зокрема,заступник голови крайової «Просвіти» Марія Гринь передала вітання від народного депутата,лідера просвітян області  Миколи  Кульчинського і подарувала підбірку книг з історії України. А член правління обласного товариства «Просвіта», помічник-консультант народного депутата В’ячеслава Кириленка Олег Пустовгар  побажав успішної реалізації нових і успішних громадських проектів та наголосив, що «Союз українок» завжди в основу діяльності ставив  українську  національну ідею, дієво співпрацюючи у 90-х роках з Народним Рухом, «Просвітою», Спілкою офіцерів, Спілкою солдатських матерів.
читати далі…

3 усіх свят, з усіх днів року Різдво найбільше дає нам можливість відчути свою людськість, свою людяність. Ми раптом опиняємося в ілюзорній ролі опікуна, а не того, ким опікуються. Боже чудо Різдва полягає в тому, що ми, люди, маємо нагоду прийняти Бога до себе в такій формі, як ми самі. До того ж єдиний раз створюється ілюзія, що Бог опиняється залежним від наших законів, нашої натури, нашого розуміння і нашої ласки. Ми починаємо розуміти, що після цього Він стане інакшим – зрозумілішим, ближчим, милосерднішим і любішим. Така перша містерія Різдва.
читати далі…

Архівні матеріали свідчать, що після звільнення території України від гітлерівських загарбників у процесі здійснення за­ходів з ліквідації підпілля ОУН та його збройних формувань органами внутрішніх справ і держбезпеки західних областей масово використовувалися спеціальні групи під виглядом УПА.
читати далі…

Нині на українському телевізійному екрані мало не щодня можна побачити сюжети, достойні пера найвизначніших сатириків світової літератури. Оскільки в той триклятий ящик, як ми проникливо здогадуємось, потрапляє, може, всього лише якась трильйонна частка навколишніх подій, то патетичний вигук “О де ви, сучасні Гоголі, Салтикови-Щедріни, Орвелли?” видасться не таким уже й тривіальним. Справді, де? Серед яких піль вони підростають? Утім, хто знає, вони, можливо, вже й осмислили те, що відбувається з Україною, тільки не встигли оприлюднити свій вирок.
читати далі…

«Меншою мірою науковий пошук, більшою – повернення і видання забутих та відкинутих письменників», – таке амплуа одного з найвизначніших сучасних літературознавців Василя Яременка. Його нове «літературне дітище», котре вийшло у світ цього року у двох книгах під назвою «Літератури дивна течія…», до речі, власним коштом автора, – це методологічні статті з вивчення процесу ХІ-ХХ століть, перші публікації документів, статті-розвідки, есеї, рецензії, літературознавча публіцистика, над якими науковець працював з 1963 року. Більшість статей вже була опублікована у періодичній пресі України та книжкових виданнях, у журналах «Дніпро», «Книжковий клуб плюс», газетах «Літературна Україна», «За українську Україну». Деякі праці професора Яременка через цензурні перешкоди свого часу так і не були надруковані, тому бачать світ уперше.
читати далі…